Вклоняємося Боже, бо ми на Тебе схожі!
Творець Ти всемогутній, Ти всюди є присутній.
Замріяним обличчям до Тебе душа кличе,
Так дивно все створив й так сильно полюбив!...
Навколо є так гарно! Наш, Боже, Достославний!
І зорі, і лелеки, і сосни і смереки,
Моря і океани, річки, озера і кургани…
Все славить Господа мого! Він робить кожен день добро.
Благий, Святий і Незрівняний. Ти є Один, Ти є наш Пастир!
Ти хочеш всіх овець зібрати, і сильно всіх нас обійняти.
Порадник дивний, Рятівник і від гріха Ти Захисник!
І не згадаєш вже провин – їх закриває Божий Син.
Попереджаєш нас завчасно, а перед цим навчаєш часто.
Хоч і нелегко все дається, але вже там, за перехрестям
Нелегкої життя дороги, відновиш сили, забереш тривоги.
В терпінні нас Ти підкріпляєш, і від спокус охороняєш.
Наш Триєдиний Боже, ми всі на Тебе схожі!
І вже чекаємо ми скоро на Тебе – Скеля і Опора!
Твого повернення у славі, Царя і неба і землі.
Дай сили нам чекать всі дні. Твого приходу, Милий Боже.
В дар Дух Святий Твій на землі, поки живемо тут всі дні.
Нажаль не всі цей дар приймають, не вірять і з гріхами грають.
Хоч знають, що Суддя прийде і що розплата не мине.
Тим, хто Царю не підкорився, собі під ноги не дивився.
Наш, Батько, Ти таки чекаєш і довго терпиш і все знаєш.
Твоє бажання – всіх людей спасти і враз до себе привести.
Спаситель, приймеш лише тих, хто підкоритись Тобі встиг.
Христову жертву хто прийняв і з вірою життя почав.
Наш, Бог! Великий і Премудрий,
Ти Суверенний в своїй волі і Ти чудний!
Ми поклоняємось і вірою живемо
Христа чекаємо і з Ним підемо в Небо!!!
Комментарий автора: Бог не ограничивает нас познавать Его...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ты Ночь Мне Даришь... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) …В Начале Зари, Косые Лучики Бледного (едва проглядывавшего сквозь Предрассветную Мглу) Восходящего Солнца, Казались лишь Робкими Бликами, которые то Прятались, то Метались по Небосводу как Игривые Озорные Дети, Временно оставшиеся без Родительского Глаза и Предоставленные Самим Себе в Это Прекрасное и Свежее Розовеющее Утро…
…Но Вскоре…, Лучики-Дети… Вдоволь Натешившись и Наигравшись… Осушили Слезы Ночи, Впитав в Себя Ее Силу и Скрытый Смысл…
…Жадно Выпив Утреннюю Росу Они превратились в Беспощадный Жар Величественного Света и Пламени…
…Тот Жар, который Уже НИЧТО Было Не в Состоянии Остановить или Задержать, хотя бы на Время…
…Да и Само Время, Не Желало Этого Делать…, ибо Оно Шло Вместе с Ним…
…Во След Нежному, Желанному и (Увы) так Мимолетно Растаявшему Утру, Вступал Будничный День…
…День, который Безжалостно Сжигал и Уничтожал Все То, что перед этим так Трогательно и Кропотливо Создавала Величественная Ночь…
…День, который Нёс Этому Миру - Заботу, Суету и Страдания…
…Но День, За Которым Следовало Освобождение, Созидание и Радость…
